Мовотворча роль українського видання Європейського словника філософій полягає у збагаченні та – до певної міри – унормуванні лексичних та семантичних ресурсів філософської української мови. Ще одна, не менш важлива, функція видання полягає у відновленні та збереженні забутих, напівзабутих або втрачених смислів українських – і не лише українських – слів. У п’ятому томі ця задача стає найочевиднішою та найпріоритетнішою. Статті п’ятого тому досліджують лексико-семантичні ресурси української філософської мови безпосередньо через історію її становлення та особливості її використання.
Дослідження охоплює такі засадничі для української культури терміни, як СВОБОДА, ГІДНІСТЬ, ПРАВДА, ДОЛЯ, ТАЛАН, ДОБРО, ДЕРЖАВА та інші, а також терміни, які відбивають значущі реалії української історії та сьогодення: УКРАЇНСЬКЕ БАРОКО, ЧИН, ГІСТЬ, МАЙДАН тощо. Предметом розгляду є не лише сучасна українська термінологія, а й термінологічний устрій гуманітарної думки попередніх епох, пов’язаної зі старослов’янською, староукраїнською, давньогрецькою та латинською мовами. До п’ятого тому входить стаття OUSIA, метою якої є реконструкція первісного Аристотелевого значення цієї ключової філософської неперекладності. Окрема розвідка присвячена онтологічній термінології Григорія Сковороди.