Перекласти неперекладність – це перформативний парадокс, чи не так? З філософської точки зору – це надзвичайна задача. Таке завдання могло відлякати будь-кого, хто дивився з боку на цю неприступну скелю. Адже, якщо розуміти буквально, «неперекладності» забороняють переклад. Строго кажучи, такий педантичний погляд утримує декого на відстані і тепер. Довга відсутність перекладу ризикувала спотворити інтерпретацію Словника. Він міг здатися музеєм екзотичних див для поліглотів. Похвали ерудитів могли ізолювати його та розірвати зв’язок із політичним проектом Словника. Якщо помічати лише його першу версію, легко упустити суттєвий вимір оригіналу. Французька мова стала метамовою оригіналу. Але вона не замикає на собі усі зібрані у ній чужі іноземні слова. Французька як метамова відкриває нові простори для інших метамов. Її “геній” передає естафету. Французька стає першою серед рівних метамов не в ієрархічному плані, а в хронологічному. У 2004 році прямо в момент першої публікації Словника це було не очевидно багатьом читачам і навіть деяким його авторам. Який найяскравіший філософський аргумент міг цю імпліцитну ідею зробити експліцитною? Аргумент можливості та необхідності перекладу «Словника неперекладності». Практика нового перекладу відкривала нову філософську перспективу. Я запропонував новій метамови відкривати імпліцитні можливості французького Словника.
Цей перший філософський вимір невіддільно від другого – політичного. Новий тип взаємовідносин «малих» і «великих» метамов пропонує оригінальну європейську модель. І в цьому сильний зміст назви Словника – європейський. Саме його здійснення на практиці розкриває український переклад у ролі іншої метамови. І далі румунської у ролі метамови. У тій ролі, яку далі виконали англійська чи іспанська. Не як «великі» серед менших, а як гідні серед інших гідних мов людства. І в цьому полягає ключова пропозиція європейської моделі всієї родини людства. Ясне розуміння суті цієї пропозиції оберігає від деформації прочитання назви Словника. Він описує європейську парадигму, не обмежуючись колом мов єдиного континенту. Для цієї парадигми переклади мовами Африки, Азії чи Латинської Америки є прямими і природними продовженнями всіх перекладів, починаючи з першого й надалі крок за кроком праць конкретних перекладачів. Така емансипаторська філософія нових відносин між мовами не повинна була довго спати у вихідному шедеврі, опублікованому в Парижі восени 2004 року.
Її розбудила Барбара Кассен, яка передала нове дихання тезі Умберто Еко: «Мова Європи – це переклад». Це означає перевертання всіх колишніх імперських сторінок зі своїми фантазмами. З нової сторінки ми пишемо взаємовідносини рівних мов та культур.
Тепер третій – історичний – вимір висвітлює сенси перших двох – філософського та політичного.
Ми не багато говорили про нього протягом першого десятиліття роботи над французьким оригіналом Словника. Але для мене був вирішальним історичний момент нашого проекту – після падіння Берлінської стіни та після краху Вавилонської вежі на ім’я Радянський Союз.
Як ви пам’ятаєте, в книзі Джорджа Орвелла 1984 року є особливий розділ про «новояз». Радянська дерев’яна мова промивала мізки обивателю гомо радікус. Вершину медійної радянської піраміди займала газета “Правда”. Цей символ системи радянського Вавилону увійшов до вашої мови. Іронічно ви думали, що слово “правда” означає істину, але російський Вавілон використовує його для обману всіх і вся. Для Словника неперекладності я написав статтю «Pravda». Щоб нагадати вихідне значення “права” і “правосуддя”, починаючи зі склепіння законів ХІ століття з однокорінним ім’ям Правда.
У редакції Словника я відповідав за слов’янські мови та залучив чудових колег із Києва та інших міст «Іншої Європи». Для нашого покоління визначальним історичним досвідом була поразка радянської імперії у холодній війні. Я почав викладати філософію в Парижі в 1991 році після аварії імперії, яка до кінця стирала правду про мільйони жертв Голодомору, ГУЛАГу та Чорнобиля. Коли я чую вислів Babel heureuse, всупереч деяким можливим ремінісценціям, мене воно не шокує. Я несу разом із моїми співгромадянами конкретний історичний досвід життя після поразки імперії радянського Вавилону та радість визволення. Міраж радянського “щастя” зник. Якими словами це описати? Саме неперекладними. Воля. Свобода. Майдан.
Пала найбільша колоніальна «в’язниця народів» СРСР. Як нам здавалося, це була “остання Бастилія”, тепер “тут танцюють”.
Прірву під ногами ми побачили в офіційній заяві лідера кегебістського клану, який привів Путіна до влади в Кремлі: «зникнення радянського Союзу – це найбільша геополітична катастрофа 20-го століття».
Вас шокує такий погляд на ХХ-те століття, в якому було дві світові війни, Шоа, гулаг та інші катастрофи. По суті, ця заява говорила про заявку на новий імперський Вавилон. Затихлу вежу сталіністів почали надбудовувати поверхами путіністів. Мова цього неоімперського проєкту лаконічно окреслили на вежі літерою Z.
Мова Z та словник Z.
Але ми не забули вихідну інтуїцію, яку слідуємо останні 20 років: перекладати більше, ніж одну мову.
Наш видавничий дім у Києві «Дух і Літера» – у свою скромну міру – функціонує як L’auberge du lointain згідно з формулою Antoine Berman. З найдальшим за допомогою перекладу ми продовжуємо важку розмову, вдаючись до допомоги франкофонії. Кожна стаття Словника неперекладності ставить конкретні межі фантазму абсолютної та тотальної мови імперії. Будь-яка мова кінцева та її засоби опису своїх чи чужих обмежені. Не існує на землі єдиної тотальної метамови. Альтернативи йому вказують різні численні точки опору неперекладних слів.
Така армія словесних мурах необхідна життя європейського savoir-faire avec les différences.
Як виглядає у цьому дзеркалі архаїчна модель імперії, яка претендує мати центр та не мати жодних меж. Експансія та порушення будь-яких кордонів залишає її без мови, тому що за визначенням мови без кордонів не існує.
Від протилежного контраст нагадує нам про те, що Європейський Союз якраз не є імперією. Його межі та межі тепер зрозумілі як ніколи, його багатомовність та правова природа не залишать перекладачів без роботи. Якою б мовою ми не перекладали Європейський словник, ми говоримо «ні» будь-яким формам імперіалізму.
Дешифрувати чужі та свої неперекладні слова – це мікрорівень деколоніальних практик. Звільнення від гравітації Вавилонської вежі відкриває людям будь-яких професій просвіт Сенсу.